Рефлексивна практика як порятунок: досвід українського медіатора під час війни

https://www.youtube.com/watch?v=Zlc8WiYdouM

Працюючи з конфліктами багато років, усвідомлюєш, що однієї теорії з медіації недостатньо для того, щоб бути ефективним практиком та професійно зростати. З кожним новим викликом, пов’язаним спочатку пандемією, а тепер війною, робота з сімейними конфліктами стає психологічно складнішою та дуже сильно виснажує. Сьогодні кількість кейсів для граничного навантаження сімейного медіатора в Україні в рази менше, ніж то було до війни. Дуже складно одночасно мати в роботі більше 3 кейсів, якщо ця родина пережила евакуацію, окупацію, полон чи втрату родичів на війні, або залишилась без житла та роботи, і все це повпливало на ескалацію їх сімейного конфлікту.

Одного разу, представляючи свій кейс на рефлексивній практиці з Michael Lang, я спіймала себе на думці, що я не хочу почути від ведучого питання, я лише хочу почути поради, що мені робити з кейсом, переповненим страхами та болем всіх учасників медіації, включаючи дітей, які страждають більш за всіх через свою залежність від рішення батьків. І лише ця думка стала поштовхом для розуміння того, що таким чином я хочу зменшити рівень відповідальності, який для мене є занадто важким в цьому кейсі і усвідомити, що важливо повернути себе в свою роль і межі своєї відповідальності як медіатора.

Ми знаходимся всередині горя нашого населення і сьогодні немає жодного українського медіатора, який би не постраждав від цієї жахливої війни. Продовжуючи працювати з українськими родинами, допомагаючи їм вирішити конфліктну ситуацію мирним шляхом, ми регулярно отримуємо «травму медіатора» - як свідок, який не просто бачить травму сторін конфлікту, а ще й допомагає їм вийти з епіцентру конфлікту, обтяженого сильними емоціями та переживаннями.

Мати можливість усвідомити себе, свої захисні механізми та копінг-стратегії поруч з рефлексивним практиком, це начебто подивитися в дзеркало і повернути собі активну позицію, яка допомагає зрозуміти, що саме мені в цей момент насправді потрібно і як себе врятувати від професійного вигорання. Така інтроспективна рефлексія допомагає звернути увагу на себе стосовно взаємодії з клієнтами, помітити, що відчував медіатор під час проведення медіації, про що думав і робив, і наскільки це було схоже або відрізнялося від того, як він поводився раніше або з іншими сторонами конфлікту. Часто, коли ми працюємо з клієнтами, наша увага повністю поглинена тим, щоб уважно слухати, що вони говорять, осмислювати це й обмірковувати свою наступну інтервенцію. Це означає, що залишається дуже мало часу на те, щоб поміркувати про себе і помітити більш тонкі внутрішні зміни. Лише потім, коли ми зупиняємося і займаємося рефлексією, з'являється можливість звернути свою увагу всередину себе. Рефлексуючи самостійно є загроза потрапити в «сліпу зону» і не помітити те, що може піднятися лише в контакте з іншою людиною. Тому для мене саме участь у групах рефлексивної практики кожного разу допомагає розмірковувати не лише про кейс і запит медіатора, а про ширшу систему, в яку вбудовані різні взаємини (контекст сторін та історію їх конфлікту, вплив травми та професійний контекст, у якому відбувається зустріч, а також безліч зацікавлених сторін, для яких важливо, що відбувається в цих взаєминах).

Саме знайомство з Michael Lang та його рефлексивним підходом в практиці медіатора стало ковтком свіжого повітря в ці буремні часи та надзвичайно важливою підтримкою для сімейних медіаторів ГО «Ліга медіаторів України», які завдячуючи The American Arbitration Association Foundation, and The Reflective Practice Institute International отримали можливість впродовж 2 років (2024-2025рр) навчатися та щомісяця приймати участь у групах рефлексивної практики.

Особливо хочу подякувати Майклу за його книгу «THE GUIDE TO REFLECTIVE PRACTICE IN CONFLICT RESOLUTION», яка є гарним путівником в цей дивовижний світ рефлексивної практики. На початку нашого навчання з Майклом, в мене було стійке відчуття безпорадності від неможливості зламати звичний для мене спосіб мислення і практичної діяльності, і лише з кожною новою главою книги та одночасного відпрацювання на наших зустрічах зовсім протилежного способу розбору практики через погляд всередину себе, то як кола на воді від кинутого камінчика, так по спіралі це усвідомлення розширюється від запитань ведучого рефлексивної практики.

Від себе особисто та від імені колег висловлюємо нашу безмірну вдячність Michael Lang, Susanne Terry та іншим ведучим наших груп рефлексивної практики за підтримку, досвід та знання, якими вони так щиро з нами ділилися.

З любов’ю та повагою,

Білик Тетяна, редактор книги Michael Lang «Посібник з рефлексивної практики у вирішенні конфліктів»

Засновник та Голова Правління ГО Міжнародний тренінговий центр «Школа медіації»