Процес медіації
Процедура медіації має певну структуру, ґрунтується на принципах, визначених у ст.4 Закону України «Про медіацію», згідно з якими:
-
медіація проводиться за взаємною згодою сторін медіації;
-
враховуються принципи добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора;
-
принципи самовизначення та рівності прав сторін медіації.
Ці принципи поширюються на стадію підготовки до медіації.
Правові засади медіації
Правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою, визначаються Законом України “Про медіацію” від 16 листопада 2021 року № 1875-IX.
Роль та відповідальність медіатора
Сприяє налагодженню ефективної комунікації, побудові та покращенню відносин сторін конфлікту
Створює умови для конструктивної взаємодії, в ході якої сторони можуть почути й зрозуміти потреби одне одного
Сприяє переговорному процесу для пошуку взаємоприйнятних варіантів рішень
Характерні риси медіації
Медіація — це структуровані переговори.
Медіатор обов'язково бере участь.
Медіатор не представляє жодну зі сторін.
Медіатор допомагає сторонам знайти взаємоприйнятне рішення
Медіатор не нав'язує рішення та не дає порад.
Сторони активно шукають рішення самостійно.
Медіація — це особливий вид переговорів, де роль медіатора ключова.
Найкращий спосіб врегулювання спорів у випадках, коли
Відсутність комунікації між сторонами.
Неможливість прямих переговорів через емоції.
Потреба уникнути розголосу та зберегти репутацію.
Сумніви, що суд задовольнить інтереси сторін.
Необхідність зберегти довірчі відносини.
Потреба швидкого й ефективного вирішення спору.
Бажання уникнути повторення конфлікту в майбутньому.
